Автотуризм без границ

Старт подорожі був визначений давно, як і маршрут. І ось, нарешті, настав цей день. 12 липня о 8:00, ми виїхали від рідної домівки назустріч незвіданим дорогам, приємним враженням і новим пригодам. Тож першим пунктом призначення був готель "Козацький хутір" у с. Тарашани, за Чернівцями.
Маршрут був такий: Бориспіль - Житомир - Бердичів - Летичів - Хмельницький - К.-Подільський - Хотин - Чернівці - Тарашани.
Дорога до Житомира всім відома. А далі ..... стає все сумніше і сумніше. :o :shock: :( Найгірша дорога була в районі Бердичева, але, як з'ясувалося на зворотньому шляху, не найгірша. Від Бердичева до Чернівців дорога, можна сказати, була гарною. Принаймні пристойно полагоджена, а місцями, навіть, покладена нова.
В Тарашани ми приїхали, так би мовити спокійненько, приблизно о 4 годині вечора. Смачненько поїли, гарненько відпочили, солоденько поспали, "шуганули" галасливих відпочивальників з сусіднього номеру (у половину на другу ночі :evil: ), і о 4 ранку виїхали на кордон. Перед кордоном, як годиться, заправили повний бак, і цілком були готові до подальшої тривалої подорожі. В 4:30 на кордоні була одна машина з болгарськими номерами, дідусь з візком і ми. Тому кордон, на щастя, минули дуже швидко. Тут таки, після румунської таможні, придбали вінєтку. То такий собі великий чек (формат А4) про сплату за румунські дороги.
Румунія зустріла нас чарівним світанком, а попереду була загадкова дорога, яка кликала нас до Трансфагарашу. ;)

Хочеться, з відчуттям неймовірного сорому :oops: за нашу Україну, відмітити відмінну якість доріг в Румунії. Незалежно, чи це дорога національног, чи місцевого, чи міжнародного значення. Проїхавши по Румунії, різними шляхами, мені не трапилась неякісна дорога. Виняток - "окружна" Бухареста.

Интересно интересно
По поводу качестве дорог в Румынии согласен, и только окружная Бухареста, наши дороги напоминает.

Маршрут по Румунії був наступний:
Сучава - Роман - Бакеу - Онешті - Брашов - Фенераш - дорога 7С - Куртя де Арджеш - Пітєшті - Бухарест - Русе.
Подорожуючи, були захоплені чарівними краєвидами.

Не знаю, як викласти свої думки в одному повідомленні, тому ось такими уривками. Тож я продовжу. :)

Крім краєвидів, траплялись різні цікавинки.
Якесь дивне рукотворне створіння. А такий транспорт дуже часто можна зустріти на дорогах Румунії, особливо у населених пунктах. На трасах скрізь стоять знаки. що забороняють рух повозок. Ще багато отар овець, що пасуться на узбіччях. І такі колоритні місцеві жителі.

Зазаначу, що у переважній більшості, міста і села Румунії виглядають чисто і охайно! - вплив Євросоюзу?
Хоча, не можу не згадати румунське містечко Звіздєц, яке повністю відповідає своїй назві (в поганому розумінні). Але! - дорога навіть там відмінної якості!
А ще я мала нагоду поспілкуватись з румунськими поліцейськими (перевищення швидкості :oops: ). Поліцейські, знову ж таки, на відміну від наших, - чисті, охайні, чемні, без (прошу вибачити) перегару, стрункі ну і т.і. Вони нагадали мені грузинських поліцейських. Одним словом поспілкувались, виписали мені штраф у розмірі 160 їхніх грошей (це вартість доброго обіду на тьох у Румунії). Штраф був сплачений на кордоні.
А ось так виглядають населені пункти.

Власно кажучи, першочерговою метою нашої подорожі було Трансфагарашанське шосе (позначена на карті. як дорога 7С).
Сама дорога, як можна дізнатись з різних джерел інтернету, була побудована у 70-х роках минулого століття, за наказом Ніколае Чеушеску (тоді він займав посаду генерального секретаря ЦК РКП), для військових потреб. Хоча траплялась на очі версія проте, що ця дорога відпочатку планувалась як туристичний маршрут ( Ха-Ха.. :lol: , це в ТІ то роки). Будувалась ця дорога, з величезними фінансовими витратами, виключно військовослужбовцями. Під час будівництва, за деякими лише офіційними даними, від нещасних випадків загинуло 40 чоловік. На сьогоднішній день дорога, нібито, відкрита для туристів з Липня по Жовтень. Деяка частина траси використовується для проведення щорічних змагань по велоспорту Тур де Романія (можна порівняти з мідомим Тур де Франс).
Моєму щастю немає меж!!! Ми таки втрапили на цю дорогу, і моя мрія здійснилась. Олег Миколайович (мій чоловік) за кермом, а я стирчу з вікна Ауріса і фотографую довколишні красоти. Тому що місця для паркуваня на всіх не вистачає, а фотографувати хочеться кожної миті. Ось коли я пожалкувала, що у мене не кабріолет :lol:
Що мене вразило особливо?
Звичайно ж, казкові краєвиди! Безліч кришталево чистих струмочків! Водоспад Биля ! І сніг, який ще де не де тримається на схилах! А коні, що зустріли нас відразу після виїзду з тунелю на перевалі! Безумовно вівці на схилах, високо в горах! (куди ж без них?) Сміливці мотоциклісти, які за мить обженуть наш автомобіль! :) Ну, і мій чемний автомобіль! :D Згодні? - він теж, пристойно виглядає серед цих красот.

Дорога вражає своєю монументальністю! Відчувається. що будувалась вона на віка!
Багато ділянок дороги захищено протиобвальними галереями, а схили з'єднані містками.

Ось так виглядає дорога знизу

Ось так виглядає дорога зверху, це вже ближче до перевалу.